Фредерик Бегбедер Уна і Селінджер 978-617-538-400-8

Новий роман від автора бестселеру "99 франків"!
Переклад українською мовою виходить раніше за всі інші переклади.
Відомий француз Фредерік Беґбедер мовчав довгих п`ять років. Читачі вже й не сподівалися на новини, коли раптом вийшла нова книга - "Уна і Селінджер". Як визначає сам автор, вона відноситься до вигаданого ним жанру "faction" від англійського "fact" (факт) та "fiction" (вигадка). Факти прості: у 1940 році молодий письменник-початківець Джеррі Селінджер зустрів юну дочку нобелівського лауреата Уну О`Ніл. Поміж молодими людьми спалахнуло кохання. І тут починається поле вигадок і здогадок.
"Уна і Селінджер" - це не історія кохання, але історія становлення двох особистостей, що почалася з шаленого, палкого, ніжного, тендітного, вразливого та, попри все, прекрасного почуття. Але до їх маленького світу вдирається війна. Джеррі відправляється на фронт. Вона не чекала, та він і не просив. Вона слідує за своїм покликанням та вирушає на "фабрику мрій", де зустрічає Чарлі Чапліна. Селінджеру судилося стати видатним письменником, а Уні - зіграти свою головну роль у житті найвідомішого коміка ХХ сторіччя.
Якщо місяць видається вам круглим і жовтим, наче скибка цитрини, значить, усе життя - коктейль. Океанські хвилі з протяжним зітханням і хлюпанням розбивалися об піщаний берег, і той звук гамував кроки Джеррі та Уни, що простували дощатими мостинами для прогулянок, простуючи до "Тікі-бару Мартела". На березі океану мовчання не таке прикре.
Структура книги дещо неоднорідна. В ній перемішані події сучасності, передвоєнного Нью-Йорку, будні Другої Світової, вигадане листування Джеррі та Уни. Через весь роман червоною лінією проходить тема становлення Селінджера як письменника: його експерименти, творчі пошуки, роздуми про мистецтво та втрачене покоління.
"Уна і Селінджер" - це вже не той Беґбедер, котрого ви знали. Він подорослішав. Нова книга дуже елегантна, трохи іронічна та безкінечно зворушлива. На відміну від багатьох письменників, котрі беруться за історії відомих людей, Беґбедерові вдалося уникнути бруду, пошлості і цинізму, що було високо оцінено читацькою аудиторією. Проте, автор залишається вірним своєму стилю: неквапливому, хоча динамічному, різкуватому, але красивому, такому, що не тільки дає насолодитися історією, але й змушує читача задуматися.