Століття нонконформізму в українському візуальному мистецтві

Монографія присвячена українському нонконформізму у візуальному мистецтві - культурно-політичному явищу, що постало у 20-х роках ХХ століття як спротив тоталітарній системі і її наріжному методу у культурі - соцреалізму. Праця знайомить читача зі світоглядними й філософськими засадами нонконформізму, художньо-естетичними стратегіями митців, становленням мистецьких тенденцій та осередків, а також окреслює хронологічні та територіальні межі цього явища. Мистецький нонконформізм, на думку дослідниці, спостерігається і за наших часів, коли комерціалізація, корпоративні замовлення, глобалізаційність образотворення постають на загрозливий міф у вимірі національного стилю та національної самоідентифікації. Нонконформізм поставав на зіштовхненості мистецької еволюції, модерного мислення, історії культури й політичних метаморфоз. Комусь може здатися можливим назвати нонконформізм або стилем, або напрямом, або одним із різновидів певної мистецької течії, що має власні характерні окреслення і заслуговує на незаперечне енциклопедичне визначення. Але, як на мене, це не так, адже нонконформізм, передовсім, це суспільно-мистецьке явище, що існує поза напрямовими , течієвими або часовими вимірами. Його можна вважати за ідеологічну платформу, що розташовується поза офіційною ідеологією, і найперше він засвідчує переконливу моральну, персоналістично означену позицію митця, форму самоусвідомлення у вимірі історико-культурного тривання. Разом з тим для художника незгода з ідеологічними забобонами не буває чимось абстрактним, вона завжди є формою конкретного спротиву у візуальній мові, у натяках, алегоріях, символах... Леся Смирна Видання адресоване мистецтвознавцям, культурологам, а також широкому колу читачів, які цікавляться історією українського мистецтва. Мелована бумага, кольорові ілюстрації