Рейс . Издательство Брайт-Букс. 2764575

[html]Сергія Альохіна не турбували питання війни та політики у сонячному Лос-Анжелесі, поки вони не стали його особистою справою. Тепер про спокійне життя можна забути, адже в збитому над Східною Україною «Боїнгу» летіла його сім'я. Тепер відчайдушному головному героєві належить особисто дізнатися про трагедію, пов'язану з цією катастрофою. Йому допомагає американська журналістка, також небайдужа до того, що трапилося. Там, у центрі військових дій східних областей, їм належить дізнатися всю правду про зловмисників та зіткнутися з війною віч-на-віч. По стопах Альохіна слідують старі та нові вороги, а також серійний вбивця... Чи вдасться йому помститися за своїх близьких та залишитися у живих? Дізнайтеся в гостросюжетному трилері Сергія Лойка «Рейс»! Чому варто купити книжку «Рейс» Сергія Лойка?«Рейс» — другий роман відомого письменника та журналіста, чия робота безпосередньо пов'язана з військовими діями. Оглядаючи збройні конфлікти в «гарячих точках» Чечні, Румунії, Афганістану та інших країн, він так само переконливий та відвертий у художній прозі. «Аеропорт» був першим романом, написаним на основі реальних донецьких подій в жовтні 2014 року. «Рейс» став першим романом про збитий «Боїнгу», трагедія якого зачепила весь світ. Книги Сергія Лойко — це історичні романи нового часу! Позитивні відгуки про книгу «Рейс» не змусять себе чекати — це живий та драматичний трилер, вартий уваги читачів. Відгуки про книжку:«Роман Сергія Лойко «Рейс» – це і класичний бойовик, і кримінальна драма, і туго закручений політичний трилер, і репортерське розслідування, які втягують у свій вир злодіїв і чекістів, маніяків і президентів, Москву і Пафос, Лос-Анджелес і Донбас. Але справжньою пружиною оповідання і маркою якості, що відрізняє цей роман, є людський біль автора-журналіста, який бажає докопатися до правди про загибель рейсу МН-17. Цей моральний посил робить пригодницький роман політичним висловлюванням, таким потрібним у світі постправди і в хмарі пропагандистської брехні, яка оточує брудну війну Росії в Україні». — Сергій Медведєв, історик, журналіст, телеведучий «Річ – супер! По ходу розповіді читача, як на американських гірках, кидає вгору-вниз і з одного боку в інший. Але ювелірно розрахована траєкторія приводить його до фінальної точки. Після якої... І ось такого я, чесно зізнаюся, не зустрічав ніколи». — Ігор Іртеньєв, поет «Україна перед Сергієм Лойко в боргу. Це він, московський кореспондент лос-анджелеської газети, був практично першим, з чиєї подачі світ дізнався про донецьких «кіборгів». Це його роман «Аеропорт» (а не повідомлення місцевих видань, тим більше не зведення Міністерства інформації) доніс до різних людей – доброзичливих і не дуже, зацікавлених і не дуже – правду про чергову війну Росії. Новий роман «Рейс» відрізняється від дебюту принципово: це вже не «нова журналістика» (в дусі Капоте, Міллера, Вулфа), лише злегка белетризована для зручності споживача, це повноцінна проза. Так, жанрова, але назвати її розважальною язик якось не повертається. Документальна колізія, вибудувана навколо збитого бойовиками злощасного малазійського лайнера, маса достовірного фактажу – тут журналістське ремесло американського зразку бере в автора гору. І одночасно яскраві герої й фабула, захоплива навіть за голлівудськими мірками, – все це не дозволяє відкласти книгу, поки не перегорнеш останню сторінку». — Юрій Макаров, журналіст, телеведучий «Книга цікава, актуальна і глибока. Так, це трилер, детектив і бойовик одночасно, але найголовніше, що в основі роману лежить реальне розслідування катастрофи «Боїнга» рейсу МН-17 – однією з найкривавіших трагедій у війні, розв'язаної Росією проти України. З погляду військової експертизи, роман достовірний, відображає те, що сталося з документальною точністю і реконструкцією ключових подій. Вражає скрупульозна деталізація образів і сцен, проте ці технічні й спеціальні питання не заважають сприйняттю сюжету і розкриттю образів героїв. Безліч доль протилежних, не пов'язаних між собою людей – від моторошного серійного маніяка-вбивці до псевдоміністра, від невинних дітей до одержимих жагою помсти зеків – збирає в одному місці війна. Напруга захоплює з першої сторінки і не відпускає до самого кінця. Неможливо відірватися. Це унікальна, правдива і абсолютно необхідна суспільству книга. Політичний трилер номер один на сьогодні». — Ігор Романенко, генерал-лейтенант ЗСУ у відставці «Дуже люблю, коли майстер гострого сюжету робить на повну силу те, що вміє... По-чесному круто, хвацько і по-чоловічому. Як Сергій Лойко, мій друг, колега і сусід. Ще більше люблю, коли це – справжня російська проза. Хто ж не любить... Другий роман Сергія «Рейс» – той рідкісний зразок жанру, який пам'ятаєш довго і хочеш мати вдома на полиці. Те, що він вміє створити ефект присутності, було ясно ще після першого, «Аеропорту». Вміє тримати напругу і таке інше. Це я про нього знала. Він чудовий військовий журналіст, уважний до деталей і до людей, досконально знає війну і взагалі всі ті сфери, про яких пише – аж, наприклад, до життя пологового будинку. Це – професійне.Але тут ще й проза по найвищому розряду. Рідкісна культура епізоду, що створює справжній 3D ефект. Дивовижна ульотна робота з прямою мовою. Я буквально впивалася просто тим, як люди у нього говорять. Мене вразило, як він поводиться з натовпом персонажів, – і наскільки ця юрба – не маса, а сума індивідуальностей. Кожен персонаж – характер, кожен характер – історія, кожна історія – доля: від дівчинки Тетянки, баби, повії, всіх військових, маніяка, кожного, навіть епізодичного журналіста, бандитів і до довгограючих і головних героїв. А вже те, як викручує фабулу, ніде нічого не втрачаючи, не допускаючи жодного провисання – я б включила в підручники у главі «Як будувати сюжет».Про кінцівку, яку, на жаль, не можу розголосити, – взагалі слід говорити окремо. Настільки блискуче і майстерно це вигадано й зроблено. З раптовою й чудовою ясністю – як спалах магнію. Від першого до другого роману Сергія Лойка пройшло років зо три. Результатів, яких стрибкоподібно Лойко-письменник досяг за ці три роки, дорослі літератори домагаються за 10-15 років постійної письменницької роботи. Я прочитала книгу досвідченого і великого майстра. І при цьому – журналіста. Але ж ці речі вкрай рідко – в одному-двох випадках зі ста – збігаються.Сергій здобув романне вміння, не втративши жодної журналістської навички: точності, чесності, вірності факту і, прямо скажемо, якоїсь безбашенної відваги. Запитала його: навіщо, мовляв, міняти прізвище NN? З метою «підстелити соломки» в разі суду? Так, до суду Сергію, не дійде... І це не зовсім жарт. Я дійсно боюся за наших журналістів. Тому що закон у Росії не писаний. Міняй-не міняй прізвища. Не знаю, чи буде роман «Рейс» коли-небудь опублікований в Росії. Це залежить від подальшого розвитку російської історії. Зараз він виходить (або вже вийшов) в Україні. Дістати при бажанні великих труднощів не складе». — Алла Боссарт, відома поетка, письменниця і журналістка.[/html]