Пригоди жовтої валізки. Софія Прокоф`єва

[html]Якщо ми думаємо про дитинство, кого й що з ним асоціюємо? Рідних, ігри, друзів, книги, мультики — і кіно. Останнє — чи не найцікавіше… Можна назвати багато фільмів, пригадати крутих акторок й акторів, уже особливих для нас мелодій, але як щодо фільму, однойменного із пропонованою книгою?.. Чи ви пам’ятаєте ще з дитинства, як залюбки читали або дивилися про пригоди Дитячого Лікаря із загадковою валізкою з чарівними пігулочками? Цікаво, правда ж? Хто б не хотів отримати доступ до цієї скриньки Пандори… Але будуть і неприємності, якщо відкрити її випадково й помилитися з вибором диволіків. Може, бабця-енерджайзерка залізе під дах багатоповерхівки? Чи школяр перетвориться на дитсадочківського малюка? З’їсти смачну цукерку чи проковтнути яскраву пілюлю — найнестандартніший шлях до пригод. Тож не завжди варто боятися візитів до Дитячого Лікаря: він може виписати не гіркі пігулки, а запропонувати незвичні ласощі. Хоча жовта валізка — це й весело, але навіть річ, що має нести добро, часом потрапляє у вельми не добрі ситуації. Сміхотерапія, пригодомікстура — найкращий рецепт від хандри, суму й навіть від надмірної слухняності (останнє — особливо небезпечна дитяча хвороба!). Цей рецепт цілком міг би виписати Дитячий Лікар. Але якщо ви не знаєте його особисто, а так кортить до нього на прийом усією сім’єю — не біда! Можна завжди почитати книгу чи подивитися фільм про нього, намотати на вус його (не)педагогічні поради та сміливо втілити їх. А що? Дитячий Лікар поганого не підкаже, тому ж він і лікар! Увага! Далі читати лише мисливцям на гарні малюнки. «Пригоди жовтої валізки» проілюстрував Валерій Харченко — двічі не просто художник. По-перше, усі художники — це вже незвичайні люди. По-друге, це він намалював маленьких роздобудьків, Пітера Пена, Колька Колючку, Косю Вуханя, Мицика й Кицика, Людвіга Прехитрого й ще цілий дім найреальніших казкових персонажів. Дитинство насправді ніколи не минає й ніхто не дорослішає (лише найбільші зануди). Можна бути бубуляком і буркотуном, але ж не настільки жорстким, щоб залишитися байдужим до дитячих історій. Просто прочитати добру книжку, переглянути смішний фільм — чи це не кайф? От і насолодіться — чи увечері під теплою ковдрою (якщо пригадувати дитинство, то робити це професійно), чи з донькою й сином за теплим какао. Останні точно оцінять «Пригоди жовтої валізки»! P.S. А з валізкою все буде добре: вона повернеться до свого власника, Петрик стане героєм для усміхненої Томи, лінько ж Вовчик знову буде дорослим школярем. Проте про це вам розкаже Софія Прокоф’єва. Жовта валізка — це ж таки скринька добра…[/html]