Лицар Смарагдієвого ордену. Люмберн: Казка

[html]Світ чародіїв обрав своїм Лицарем хлопчика Ярослава й покликав його в далеку мультисферну подорож до міста Люмберн. Попереду на нашого героя чекатиме багато пригод, де будуть летючі птеродактилі й запальні нурсики, стародавні фортеці і привиди-святики, чарівники-добродії, а ще лиходій Магістр, його бездушні слуги алебарди, кривавий Кат… Місія Лицаря велична. Він має врятувати місто від злого правителя та повернути безрадісним дітям Життєдайне Мерехтіння. Чи вдасться звичайному київському хлопчикові повернути в Люмберн радість? Часи відважних героїв не минули - все можливо, коли є підтримка друзів, відвага та непереборне прагнення допомогти Добру здолати Зло. Для дітей молодшого і середнього шкільного віку. ''Вже було чути, як десь поруч шумить вода. Пройшовши ще трохи, вони опинилися на березі бурхливої підземної річки, чиї чорні води то там, то тут вигравали-сяяли дрібними вогниками. - Це - омліни. Вони наче світлячки. Тільки набагато більші, - пояснив Клітій. Та й справді, підійшовши ближче до води, вони почули протяжне та сумне: - О-о-о-о-о-о-М-м-м-м-м-м-Л-л-л-л-л-л-л-л… - А що це означає? Чому ''Омл''? - запитав Ярчик у нурсика. - Насправді вони кажуть ''Мам'',- промовив горошковий. - Луна в підземеллі спотворює звук, і нам чується ''Омл''. - То вони кличуть маму? - перепитав розчулений хлопець. Йому стало страшенно шкода цих створінь. - Таки так, - відповів Клітій, зітхаючи. - Кличуть. Хоч вони й привиди. В такій подобі ці діти потрапили сюди зовсім маленькими. Найстаршому омлінові дванадцять років.''[/html]