Горечавка жёлтая тырлыч корень

Аптечна назва: корінь тирличу
використовувана частина: кореневища і коріння
час збору: вересень-жовтень
Опис: тирлич жовтий – багаторічна трав’яниста рослина. Квіти великі, двостатеві, на довгих квітконіжках. Плід – 1 -гніздова, багатосім’яна, 2-профільна, сидяча, довгасто- яйцеподібна коробочка. Насіння численне, овальне, сплюснуте, по колу крилате. Зародок маленький, із зверненим вниз корінцем. Цвіте в липні і серпні.
Поширення: зустрічається тільки в Карпатах на субальпійських луках в поясі від 1200 до 2000 м над рівнем моря. Охороняється від винищення, тому заготівля сировини в природних середовищ існування заборонена і її зарості використовуються тільки для збору насіння. З лікарськими цілями введена в культуру, але обробляється в основному на дослідних розплідниках і невеликих плантаціях.
Тирлич жовтий у народній медицині
Використана частина: у медицині застосовують корені тирличу. Вони містять до 0,7 % алкалоїдів, у тому числі генцианин, гіркі глікозиди, флавоноїди, катехіни, трисахарид генціанозу, пектини, смола, до 6% жирної олії, аскорбінову кислоту. Свіжий корінь з неприємним гострим запахом, при висушуванні – слабкий, пряний; смак кореня спочатку солодкуватий, потім сільногорькій.
Збір і заготівля: заготовляють коріння восени, коли рослина повністю обсіменяєтся. Викопані корені обтрушують від грунту, обрізають надземні частини, розрізають на шматки і сушать у сушарках, під навісами, на горищах.
Вирощують на піщано-глинистому, і дренованому грунті з достатком добрива. Тирлич не переносить посухи і особливо добре росте в районах з високою вологістю повітря. Найкраще вирощувати в сонячному, в крайньому випадку напівтінистому місці. Розмножують навесні живцями. Розмноження насінням теж можливо, але воно дуже трудомістке. Від посіву насіння до цвітіння рослини проходить 3-5 років.
Застосування: з давніх часів вживають коріння тирличу жовтого для збудження апетиту і поліпшення травлення, при частій печії, при гастритах із зниженою кислотністю шлункового соку, болях в шлунково-кишковому тракті і скупченні газів в кишечнику (метеоризмі). Витяжки з тирличу надають позитивну дію на соковідділення в шлунку і травлення в кишечнику в значній мірі завдяки знаходячимся в рослині гірким гликозидам. Тирлич включають до складу деяких апетитних і шлункових зборів лікарських рослин. Іноді приймають водні витяжки з підземних частин тирличу при ревматоїдних і обмінно-истрофічних хворобах суглобів і як жарознижуючий засіб при простудних захворюваннях органів дихання. Зовнішньо відвар тирличу жовтого використовують для обмивань і примочок при нагноєнні ран і виразок. Одержуваний ефект можна пояснити бактерицидними властивостями рослини. В українській народній медицині гнійні рани посипають подрібненими в порошок корінням тирличу, змішаними з рівною кількістю порошку з ромашки аптечної