Атлант розправив плечі. Частина друга. Або-або

Тематика виданняІндивідуалізм, психологія творчості, приватна власність, великий бізнес.Про книгуРенд в численних інтерв’ю американській пресі стверджувала: людина повинна жити не заради інших, а передусім ради себе. Авторку звинувачували в егоїзмі та прямолінійності щодо подачі суперечливих ідей її філософії об’єктивізму. Ренд переконувала, що кожен «мусить цілі й цінності відстоювати, боротися за них, позаяк це сутність життєвого процесу». Бурхливі обговорення фундаментальної трилогії, великої «політичної притчі» тривають від 1957 року, з дня першого видання, на ній виросли три покоління американців, мільйони «атлантів» розлетілися по всьому світу. Три частини трилогії названі відповідно до основних законів логіки: «Несуперечність», «Або-або, «А є А». Всі вони містять блискучі світоглядні монологи, вкладені в уста головних героїв Франциско Д’Анконії та Генка Ріардена. Між якими стоїть жінка, в яку обидва закохані, – Даґні Таґґарт. Їхня Країна стрімко летить у прірву: моторошна криза охоплює всі царини людського життя. Псевдовчені наполегливо пропагують: мислення – ілюзія, пошук будь-якого сенсу – абсурд, і зрештою уряд оголошує мораторій на розум. Талановиті підприємці безслідно зникають, кидаючи своє виробництво напризволяще чи знищуючи його. Даґні впевнена, що в країні з’явився таємничий Руйнівник, ціль якого – крах економіки і тотальна деградація людей. Впродовж сотень сторінок книги персонажів і читачів непокоїть одне дивне питання: «Хто такий Джон Ґолт?» Для кого книгаДля власників бізнесу, менеджерів і всіх вибагливих читачів. Чому ця книга«Атлант» Ренд не має чітких часових меж, ніби стоїть поза часом, як і події, які розгортаються на сторінках цієї книжки: реалізм переплітається з містикою та науковою фантастикою, утопія з антиутопією, гротеск із романтизмом, філософія з політекономією. Літературознавець і перекладач Лесь Герасимчук у своєму огляді книжки пише, що сутність творчості Ренд у поверненні до Людини; Айн Ренд як творча особистість концептуально увібрала в себе найвищі художні ідеї від «кінця віку» до постмодернізму. Про автораАйн Ренд – (англ. Ayn Rend; Аліса Розенбаум, 1905-1982) – американська письменниця єврейського походження, філософ, яка створила філософську систему об'єктивізму. Почала писати сценарії з восьми років, а пригодницьку прозу – з десяти. Емігрувала в Америку у 1926 році, де працювала помічницею режисера в Голлівуді, потім переїхала до Нью-Йорка, щоб присвятити себе філософії і літературній творчості. Справжня слава до Ренд прийшла після написання антиутопії «Гімн» (1938), водночас на ім'я авторки працювала кіноіндустрія: твори Ренд екранізували в Штатах, в Італії… Амбіції дівчини, яка прагнула підкорити «фабрику мрій» не обмежувалися кіномистецтвом, талант Ренд мав стати «втіленням слави і величі всього світу». Цитати***– То ви думаєте, що гроші – причина зла? – запитав Франциско д’Анконія. – А чи цікавилися ви, що є причиною грошей? Гроші – це інструмент обміну, який не може існувати, якщо не існує благ та людей, які їх створюють. Гроші – матеріальне вті¬лення принципів, якими люди, що хочуть взаємодіяти одне з одними, послуговуються в торгівлі та обміні цінностями. Гроші не є інструментом паразитів, які випрошують ваш продукт слізьми, чи грабіжників, які відбирають його силою. Гроші введені в обіг людьми, які створюють. Чи це те, що ви вважаєте злом? …Аж поки ви не збагнете, що гроші – це корінь усього доброго (або якщо цього не станеться взагалі), ви накликаєте на себе катастрофу. Коли гроші перестають бути інструментом, завдяки якому люди взаємодіють між собою, людина стає інструментом іншої людини. Кров, ридання та зброя – або долари. Робіть свій вибір, іншого немає, бо ваш час збігає.***Якби правдою було те, що люди можуть досягти блага, пере¬творюючи окремих осіб на жертовних тварин, і мене попросили б пожертвувати собою заради істот, які хотіли б вижити ціною моєї крові, якби мене попросили послужити інтересам суспіль¬ства, які не збігаються, суперечать моїм власним, або їх уважають вищими за мої, – я б відмовився, я відкинув би це прохання, як наймерзенніше зло, я боровся б із ним усіма доступними мені засобами, я боровся б із усім людством, навіть якби від смерті мене відділяла лише хвилина, я боровся б із повним переконан¬ням праведності моєї боротьби та права істоти жити. Нехай ніхто не зрозуміє мене хибно. Якщо люди, які називають себе громад¬ськістю, переконані, що їхнє благо вимагає жертв, тоді я скажу: хай буде прокляте це благо, мені воно не потрібне!***Чоловіки, які думають, що багатство походить із матеріальних ресурсів і не має жодних інтелектуальних передумов чи значень, – це ті ж чоловіки, які думають (із тих же причин), що секс – це фізична здатність, що функціонує незалежно від людського розуму, вибору або кодексу цінностей. Вони думають, що твоє тіло створює ба¬жання і робить за тебе вибір, – приблизно так само, як залізна руда сама себе перетворює на залізничні рейки з власної волі. Але ж насправді сексуальний вибір людини – це результат і сума її фундаментальних переконань. Розкажіть мені, що певний чо¬ловік вважає сексуальною привабливістю, – і я викладу вам усю його життєву філософію. Покажіть мені жінку, з якою він спить, і я розповім вам, наскільки він себе цінує. Байдуже, які викривлені ідеї проголошує він про чесноти самовідданості, секс – найегоїстичніша дія серед усіх, дія, яку неможливо виконувати з будь-яких інших моти¬вів, крім власного задоволення (ви тільки подумайте про реалі¬зацію його в дусі самовідданої благочинності!)…