Ікона (икона) "Преподобний Петро Сербський"

Ви можете замовити різьблену ікону Преподобного Петра Сербського необхідного вам розміру.
Коли мати померла, брат і сестра вирішили вести чернече життя. Петро прийняв постриг від старця, який жив неподалік від їхнього села. Він побудував дві невеликі келії, де він і його сестра почали вести життя, подібну ангельської. Однак родичі і друзі часто порушували їх безмовність, приносячи їжу. Тому вони вирішили оселитися в більш віддаленому місці. Але і там їх чеснота не сховалися від людського погляду: до них почали стікатися відвідувачі.
Тоді Петро з Оленою дійшли до високої гори, яка височіла над піклування, біля села під назвою Коріша. Олена, втомлена дорогою, заснула. Тоді брат осінив її хресним знаменням і, прагнучи до більшого усамітнення, вирушив далі один, щоб жити далеко від всякого людського розради. Сестра ж залишилася жити в селі, борючись у цнотливості і молитві.
Довгі роки преподобний Петро трудився в печері, де страждав то від лютого холоду, то від нестерпної спеки і харчувався зростаючими поблизу травами і жолудями. Дикі тварини скрашували його самотність. Злі ж духи з жорстокістю озброювалися проти подвижника, але святий вміло відганяв їх за допомогою псалмів і духовних гімнів.
Одного разу на святого напав жахливий змій. Тоді з'явився архангел Михаїл і прогнав його мечем. Після цього чуда Петро подвоїв подвиги і досяг такої сердечної чистоти, що міг розпізнавати всі бісівські підступи і засмучувала їх молитвою і серцевим смиренням, повторюючи про себе: «Я пил і попіл перед моїм Господом і нічого не можу зробити без Нього».
Іншим разом на святого Петра напала зграя ворон, намагаючись виклювати йому очі, але він відігнав їх молитвою та читанням Символу віри. Після цих перемог над диавольскими підступами Господь дарував Своєму рабові невимовну радість через явище Божественного світла в його печері. Бачення тривало багато днів поспіль, так що подвижник навіть забув про їжу.
Христос не бажав, щоб цей світоч благочестя залишався невідомим світу, і тому направив до нього двох ченців, які зі сльозами благали Петра прийняти їх і навчити безмовного життя. Святий, бачачи в цьому знак свого близького відходу до Господа, показав їм печеру і попросив вирити там для нього могилу, а потім повідав про своє життя, духовних битвах і милості, посланих йому Господом. Давши їм настанови, він захворів. Після причастя Святих Таїн подвижник вигукнув: «Слава Богу за все!» Він гаряче молився в тиші, потім попрощався з братами і 5 червня 1270 (або 1 275) року спочив у світі. В ту ніч можна було бачити відблиск свічок, що опромінювали печеру святого Петра, яка на ранок наповнилася божественним пахощами.
Згодом король Стефан Душан наказав збудувати церкву, подвір'я Афонського монастиря