Ікона (икона)"Микола Другий"

Різьблена ікона з натурального дерева.
У 1991 році російська емігрантка Ія Дмитрівна Шміт вступила в спадщину, воно було невеликим, і вона вирішила пожертвувати його на добру справу. Вона довго роздумувала не могла зрозуміти, на що саме витратити кошти. Одного разу вночі їй наснився сон, в якому вона побачила образ Великого російського Царя мученика Миколи II. Прокинувшись, у неї відпали всі сумніви, вона знала, куди витратить гроші. Вона звернулася до іконописця Павла Тихомирова, який проживав на той час в Каліфорнії. Вони довго вивчали знімки, малювали побачені нею образи царя в шапці Мономаха і зі скіпетром і державою в руках.
Ікона була написана ще за кілька років до того як мучеників царських сімей прилучилися до лику святих. Праворуч від государя був зображений його небесний покровитель - Микола Чудотворець, а зліва праведний Іов Багатостраждальний.
Одну з літографій з образом Миколи II, Ія Дмитрівна передала своєму рідному брату Ігумену Герману в Рязанську Свято-Микільську богадільню. Після зречення Миколи II від престолу, рівно через 80 років 15 березня 1997 року сталася ця подія.
Образ государя Миколи II кочував з храму в храм, але ніде довго не затримувався. Першому монастирю, якому випала честь прийняти ікону, був Новодівочий.
Через тиждень ікона була передана в храм Вознесіння Христового на Гороховому полі. Кілька місяців образ мироточить, перед ним читали акафісти. В день Торжества Православ'я (28 лютого 1999 г.) була передана літографія в храм святителя Миколая Чудотворця в Пижах. Ікону брали урочисто, була постелено килимова дорога, дзвонили дзвони, всі парафіяни в цей час молилися. У цей день образ Государя дуже мироточити.
Перше зцілення від ікони було у полковника у відставці Олександра Михайловича Витягова. Він вперше по радіо почув про ікону Миколи II, і попросив своїх родичів відвезти його в цей храм, до цієї ікони. Справа в тому, що Олександр Михайлович сильно постраждав під час Великої Вітчизняної війни, у нього було багато поранень, і через якийсь час він втратив зір. Уже 15 років він був сліпий. Коли ікона була прийнята в храмі Трійці Живоначальної, його привезли до протоієрея Олексій Уминський, в той час настоятель храму. Звернувшись до настоятеля за допомогою, той привів його до чудотворної ікони, накрив рушником, який був весь просочений миром і став молитися. Прокинувшись вранці Олександр Михайлович, оглянув свою кімнату і голосно закричав, що він бачить. До нього збіглися всі домочадці і не могли натішитися чуду.
Зцілень від хвороб зафіксовано велику кількість. Розповіді людей, що передаються з вуст в уста, гнали славу вперед самої ікони. Люди прагнули швидше потрапити до образу, щоб отримати допомогу у вирішенні своїх проблем.
Один чоловік розповідав про те, як він получ благодать від ікони Государя. Як то він захворів, у нього була висока температура, яка нічим не збивається, ліки не допомагали, і у нього навіть почалася відніматися рука. Він не міг працювати, а сім'ю годувати треба. Одного разу він прийшов до храму і став молитися мученику Миколі II про зцілення, а після приклався до святині. Відразу ж він відчув полегшення і на наступний день вже міг працювати.
Є ще один зафіксований випадок уже на Україні. Одна жінка дуже довго хворіла асцитом, вся рідина накопичувалася у неї в животі. Живіт був величезних розмірів, тому бідна жінка дуже страждала від болю і важкого дихання. Коли вона приїхала в храм вона довго молилася. Після того як вона припала до чудотворного образу її живіт опал. Лікарі були шоковані і не могли цього пояснити. Жінка молилася і дякувала Богові і Миколи II за полегшення її страждань і незабаром вона тихо і спокійно померла.